Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
Каталог статей
Під дахом рідного дому
Під дахом рідного дому
Сценарій святкового вогника до Дня учителя
Ведуча: Дорогі друзі! Ми не випадково назвали нашу святкову зустріч саме такими словами!
Разом: «Під дахом рідного дому»
Ведучий: Враховуючи те, скільки часу ми проводимо в цих стінах,…
Ведуча:… те, як багато подій нашого життя відбувається саме тут…
Ведучий: … школа сміливо може претендувати на звання рідного дому для кожного з нас.
Ведуча: Отож, у нашому домі…
Ведучий:…У нашому рідному домі!..
Разом: Сьогодні свято – День учителя!
Звучить урочиста музика
Ведуча: Для людей відкрита
Школа наша рідна,
Тільки б жодна кривда
В неї не забігла.
Ведучий: Хліб ясниться в хаті,
Сяють очі щирі,
Щоб жилось по правді,
Щоб жилось у мирі!
Виходять учні з хлібом
Учень 1: Є добрий звичай в Україні,
В святковий день,
В щасливий час,
Усіх вітати хлібом-сіллю,
Бажати щастя і добра.
Учень 2: І ми, як годиться, прийшли на гостину не з порожніми руками, а з хлібом барвистим.
Учень 1: Із хлібом барвистим, як завжди ведеться,
Бажаєм достатку усім і добра.
Хай сонце всміхнеться, життя удається
І доля завжди, щоб привітна була.
Вручення торта
Ведуча: Мій вчителю добрий з дитинно-ясними очима,
Із них починався мій довгий і праведний шлях.
Іду по землі я, і небо співа за плечима,
І світ, наче скрипка, дзвенить на прозорих вітрах.
Ведучий: День учителя – це свято особливе, бо пам’ятає про нього кожна людина, ким би вона не була: лікарем, музикантом, економістом, програмістом чи президентом країни. І не дивно, адже, передусім, він чийсь колишній учень!
Ведуча: Скільки в пам’яті людей оживе сьогодні добрих облич, скільки зазвучить рідних голосів!
Ведучий: А стіни нашого затишного шкільного дому наповняться теплими, приємними спогадами.
Художній номер (пісня чи танець від клубу «Діамант-еліт»)
Ведуча: А ви знаєте, що дружини американських пілігримів, долаючи кілька сотень кілометрів в критих фургонах, аби згодом збудувати й обжити свій дім десь на широких преріях, везли із собою хоча б кілька речей, які б додали їхній новій оселі домашнього затишку?
Ведучий: Наприклад, клаптикові ковдри, порцелянові статуетки, картаті скатертини; книжки, за якими мами вчилися грамоти, коли ще самі були дітьми.
Ведуча: Їхні чоловіки виплітали для них крісла-гойдалки і вирізьблювали дерев’яні полички.
Ведучий: І в нашому спільному домі є маленькі секретики, які роблять його по-справжньому затишним, по-справжньому рідним.
Ведуча: Це може бути що завгодно, якась незначна дрібничка. Але головне її завдання – пробуджувати лагідні і радісні спогади.
Ведучий: Це і кований підсвічник, і улюблена книга на поличці…
Ведучий: …і м’який плед на дивані…
Ведуча: …чи, навіть, магніти на холодильнику.
Ведучий: І, звичайно ж, родинні фото в старому фотоальбомі.
Ведуча: Фотографії переносять нас у далеке минуле, бережуть пам’ять, не дають нам забути дорогі обличчя.
Ведучий: Не так давно фото у вишитих рушниках були неабиякою прикрасою оселі. Весільні світлини господарів хати, їх дітей, онуків – і здавалося, що одночасно зібралися під одним дахом три-чотири покоління.
Ведуча: Ой, скільки вже отих минуло літ,
І зим , і весен, що позад зостались.
Лиш спогади у осінь позлітались,
З років, далеких, принесли привіт. .
Ведучий: Життя сплелось у зоряний вінок
З миттєвостей, зупинених навіки.
Колись вони були – бурхливі ріки,
Тепер світлини жовтих сторінок.
На екрані - обкладинка фотоальбому
Художній номер
Ведуча: Отож, ми відкриваємо першу сторінку нашого фотоальбому.
На екрані фото директора та заступників: Олени Іванівни та Дениса Сергійовича
Ведучий: І кого ж ми бачимо?
Ведуча: Це родина професіоналів, справжніх майстрів своєї справи, які займають СВОЄ місце в родинному дереві Великоолександрівської школи.
Ведучий: Як у безвиході вихід шукати,
Як ту котельню добудувати,
Де б на побілку вапна роздобути,
Енну комісію як би відбути.
Як від начальства бігом відчепитись,
Як із батьками не посваритись.
Як попри всі негаразди й мороки,
Підготувати й провести уроки.
Ведучий: Це правда, що директору все видно,
Від нього не сховається нічого.
А ще команда в нього є солідна –
Найкращих завучів аж двоє є у нього.
Ведуча: Тож шлемо побажання їм сердечні,
Аби ніколи не боліла голова,
Ведучий: Щоб тиск був у нормі, здоров’я ставало,
І школа в районі найкраща була.
На екрані заставка. Подарунок – художній номер.
На екрані з`являються фото Тетяни Микитівни, Лариси Віталіївни, Алли Володимирівни, Надії Іванівни, Валентини Миколаївни, Ольги Іванівни, Галини Володимирівни, Олени Анатолівни, Тетяни Михайлівни
Ведучий: На наступній сторінці – фото людей, з яких, по суті, починається школа. Подивіться на ці обличчя – при всій їх зовнішній несхожості і різниці у віці, щось спільне є у їхньому погляді. Так ніжно, турботливо, по-материнські можуть дивитись на світ лише вчителі початкових класів.
Ведуча: Родину перших вчителів вітаємо,
Здоров’я, щастя щиро всім бажаємо!
Ви перші на початку навчання
Подарували нам свої знання!
За це ми дуже, дуже вдячні вам –
Шановним першим нашим вчителям!
На сцену виходить першокласник. Читає гумореску. На екрані заставка
Учитель питає: - Де зошит? – Забув…
Спасибі скажіть, що хоч сам я прибув,
Сестричка і мама біжать на навчання,
А татко зі мною зоставсь, як звичайно.
Мене у садок він за звичкою взяв,
Швиденько завів, перезув, причесав.
Сказав: - Біжи з дітками грайся, синок!
- Татусю, та ж я маю йти на урок!
Забули ми зошит, забули букварик,
Який же із мене тепер вже школярик?
Затям собі, татку: щоб не забувати,
Ще звечора будеш портфель готувати!
Під музику виходять хлопчик і дівчинка, учні початкових класів
Учень 1: Першого ж дня нашого приходу до школи ми з’ясували, де саме в школі знаходяться три ключових пункти…
Учень 2:…туалет, їдальня, вчительська.
Учень 1: Зупинимося детальніше на цих термінах
Учень 2: Учительська – це мозковий центр школи, паркінг учителів під час перерв.
Учень 1: Туалет – місце безпечного психологічного розвантаження учнів.
Учень 2: Їдальня – місце, куди можна потрапити на уроці, вийшовши на хвилинку в туалет.
Учень 1: А що ж таке клас, урок, перерва, учитель, нарешті?
Учень 2: І це ми дуже швидко з’ясували!
Учень 1: Клас – стійбище однокласників, весела і дружня сімейка.
Учень 2: Урок – проміжок часу між перервами.
Учень 1: Перерва – час для виконання домашнього завдання.
Учень 2: Учитель – людина, яка завжди знає, яке сьогодні число і котра година
Учень 1: Учитель навчив нас читати, писати і рахувати.
Учень 2: Віднімати свої недоліки, додавати до них купу переваг, розділяти радощі і невдачі з однокласниками.
Разом: І кожен день множити і множити наші знання. (Виходять під музику)
На екрані фото Олександра Петровича, Вадима Геннадійовича, Олега Олексійовича, Сергія Миколайовича
Ведучий: А ось перед вами груповий портрет чоловічої частини педагогічної родини. Тут ми бачимо людей, силі і спритності яких позаздрили б і давньогрецькі боги. Адже їм не зрівнятись з нашими учителями фізкультури: Олександром Петровичем та Вадимом Геннадійовичем.
Ведуча:А це людина, чиє обличчя не старять ні роки, ні досвід . Від пронизливого погляду Сергія Миколайовича не сховатись нікуди.
Ведучий:І ви, звичайно ж, упізнали вольове підборіддя і променисті очі нашого Олега Олексійовича.
На екрані фото Валентини Анатоліївни, Лариси Петрівни, Тамари Борисівни, Марини Петрівни, Олени Анатоліївни, Олени Олександрівни
Ведуча: З цієї сторінки нашого фотоальбому дивляться на нас очі людей, які об’єднані в одну велику родину - це філологи.
Ведучий:Чи то романтичною димкою, чи звичайною втомою сповнений їх погляд.
Ведуча: Ми дуже вам співчуваємо і спробуємо полегшити вашу долю хоч незначним зменшенням кількості помилок. А поки нехай хоч трішки відволіче вас від гірких роздумів виступ…
Художній номер. На екрані заставка
Ведуча: Ні, вчитель - не нудна щоденна справа,
Це наче світлий промінь у імлі,
Найвищий сан, святе одвічне право
Зростити особистість на Землі.
Без гордощів і зайвих сентиментів
Сьогодні треба зважити на те,
Що не буває без школи президентів
І без учителя учений не зросте.
На екрані фото Лариси Михайлівни, Наталії Михайлівни, Ірини Валентинівни
Ведучий: Не можна уявити собі нашу шкільну родину без учителів математики. Ось вони – наші герої!
Ведуча: Люди, які роблять усе можливе, не шкодують сил та енергії, щоб перетворити наш склад розуму на математичний, записати на сторінках нашої пам’яті численні теореми, аксіоми, функції, тотожності і рівняння, щиро вірячи в те, що це нам обов’язково згодиться в житті.
На екрані фото Світлани Василівни Курти, Світлани Василівни Науменко, Ольги Миколаївни, Валентини Юріївни, Тетяни Петрівни, Юлії Степанівни, Вікторії Сергіївни
Ведучий: Чи впізнали ви людей на цих світлинах ? Про кожного з них окремо можна говорити дуже багато.
Ведуча: Без них наш шкільний дім не був би таким рідним і затишним, а родинний альбом був би не повним.
Ведучий: Проте, усіх їх об’єднує щира любов до дітей, самовіддана праця, творчість і натхнення, вміння знаходити вихід з будь-якої ситуації. З такими – хоч на край світу!
Ведуча: Тим, хто пізнати добро допоміг,
Тим, хто відкрив для нас тайни доріг,
Тим, хто нам крила дарує щодня,
Тим, хто відкрив нам жагу пізнання
Тим, чия праця важка, непроста,
Тим, чиє слово добром пророста,
Тим, хто відкрив нам науки світання
Наші святкові і щирі вітання!
На екрані фото Галини Андріївни, Ніни Степанівни, Наталії Петрівни, Катерини Артемонівни, Олени Миколаївни, Галини Михайлівни, Тетяни (їдальня), Тетяни Петрівни (секретар), Ольги Іванівни, Іванни Анатоліївни,Ольги Броніславівни,
Ведучий: Затишним вважається дім, коли в ньому чисто і охайно, пахне домашніми стравами і випічкою, усі здорові і усміхнені, __________________.
У нашій господі завжди комфортно, світло, по-домашньому, завдяки Вам, любі наші працівники.
На екрані заставка. Художній номер
Ведучий: Учителем не кожен може бути,
Не кожне серце вміє говорить...
Учитель лише той, хто вміє чути,
Окрилити, навчити і любить.
Тендітну душу ласкою зігріти
І добротою ниву засівать,
Безмежно, щиро цілий світ любити
І дітям усього себе віддать.
Ведуча: Вітаємо Вас, рідних, дорогих!
Здоров’я, витримки і гумору бажаємо,
Бо добре знаємо – лікують всіх
Веселий жарт, і добрий щирий сміх.
Демонстрація відео «Інтерв’ю з учителями»
Ведучий: Колись і вчителі були маленькі,
І гралися так само, як і ми.
І намагались досягнути мрій швиденько,
Щоб стати вже дорослими людьми.
Ведуча: А ми ось зараз таємницю їх розкриємо
І повернемось у дитинства світ,
Коли були маленькими, щасливими.
На фото цих їм зовсім мало літ.
Ведучий: Наступна сторінка нашого родинного альбому присвячена дитинству наших наставників. Погодьтесь, як приємно іноді полинути в спогадах, то тієї щасливої пори – безтурботного дитинства.
Ведуча: На світлинах знайомі вам обличчя постануть в незвичних для нас образах. А ну ж, спробуйте відгадати, хто зображений на цих фото!
На екрані демонструються дитячі фото вчителів, а глядачі відгадують, хто зображений на них. Підписи під фото з’являються, коли було відгадано
Учень 1: Дорогі працівники освіти!
Учень 2: Ви такі талановиті, уперті, невгамовні!
Учень 3: Завжди такі різні
Учень 1: То ніжною тремтячою рукою ставите нам двійки і з голлівудською посмішкою призначаєте день перездач.
Учень 2: То суворо і твердо виставляєте всьому класу оцінки, а потім докірливо запитуєте себе: «Чому ж у всіх «12»?»
Учень 3: А якими лагідними і підбадьорливими словами на виховній годині ви намагаєтесь поліпшити успішність свого класу!
Учень 1: Ми дуже вдячні вам за турботу про нас, учнів!
Учень 2: Так хочеться подарувати Вам долі світлої.
Учень 3: Ангеля-спасителя.
Учень 1: Мрії блакитної.
Учень 2: Надії на краще.
Учень 3: Любові неземної.
Учень 1: Краси золотої.
Учень 2: Та багато побажань і сердечних привітань.
Учень 3: Тож прийміть їх на свою адресу.
Звучить музика.
На сцені з’являються Доля, Ангел, Мрія, Надія, Любов, Краса, Побажання
Доля: Це я – рідна ваша учительська доля.
Чвалаю за вами усюди поволі.
Стомилась я дуже за вами встигати,
Немає спокою ні в будні, ні в свята.
Пишу я конспекти, у зошитах вся,
Ще й пораю вдома город і дитя.
Сиджу допізна я у школі у нашій,
А вдома немає вареної каші.
Коли ж працюватиму тихо поволі?
Таке мені щастя – в учительській долі.
Ангел: Я - ангел-спаситель учителя долі,
За спиною в неї завжди в охороні.
Важлива ділянка у мене роботи.
Все долю рятую від зла і бридоти.
Учительський ангел – моя спеціальність,
Не дуже-то втішна буває реальність…
В день свята Всевишнього стану благати,
Щоб дав вчителям він достойну зарплату…
Хіба ж не почує Господь моїх слів?
Мрія: Учительська мрія – тендітна, та все ж
Відступить утома і смуток, і стрес.
Якби ж то не я, зупинився б процес,
Пропав би життєвий навік інтерес.
Махну рукавом – намалюю я мрію,
Хай кожен до неї спішить, як уміє.
Ось мрія типова, звичайна для вас:
Щоб школа красива, просторий щоб клас,
А ще телевізор, комп’ютер у клас,
Новітні програми – це теж все для вас.
Прекрасно, коли з вами я, ваша мрія.
Повірте, здійснити себе я зумію ,
Бажаю вам всім не втрачати мене,
І ваша надія вже вас не мине.
Надія: Кажуть остання вмирає надія.
Жива я, жива, помирати не смію.
Квітуча я в вас. Я завжди буду поряд,
Ніколи не зраджу ні вас, ані школу.
Лишайтесь з надією в серці завжди.
То разом врятуєм любов від біди.
Любов: Ох, важко мені з вчителями бува,
Коли не прийду, а в них часу нема.
То пише конспекти, то книжку читає.
І з тих книжечок про любов тільки знає.
Кохані мої, озирніться довкола.
Не буде любові – не буде нікого:
Ні долі, ні мрії , надія помре.
Тож пригадайте, шановні, мене.
Красива любов, а як буде краса,
То світ ми врятуєм від болю і зла.
Краса: Мені з вами добре, вітаю зі святом,
Мене ви вбачаєте часто й багато.
Красиві в вас душі, обличчя натхненні!
Учитель – красиве, почесне імення.
Прийміть же вітання, учителі,
І знайте – лишили ви слід на Землі!
Побажання: Тепер вже останнє слово моє,
Бо я - побажання для вас головне.
Хай доля учительська красною буде,
А школа хай рідна про вас не забуде.
Рятує хай ангел-хранитель всіх вас,
Щасливі й здорові були щоб весь час.
Хай мрія прекрасна веде вас в життя,
Щоб ладилось все і велось до пуття.
Хай ваша надія вам живить серця,
Натхнення і творчість дає без кінця.
Не зникне хай віра в казки й чудеса.
А поруч хай буде любов і краса .
Разом: Зі святом Вас! |
| Категорія: Мої статті | Додав: Valya_L (29.05.2017)
|
| Переглядів: 587
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
