Статистика
Онлайн всього: 2 Гостей: 2 Користувачів: 0
|
Каталог статей
«Осінні барви з ароматом кави»
Зал оформлений у вигляді кав’ярні. Біля сцени – імпровізована барна стійка і столик зі стільцями. За стійкою стоять ведучі в ролях офіціантки і бармена
Ведуча: Ой, я так хвилююсь. Як пережити цей день? Таке навантаження. Щодня нелегко, а сьогодні особливо. Таких гостей поважних очікуємо.
Ведучий: Так, дійсно, давай перевіримо усе. Скатертини?
Ведуча: Випрасувала і постелила.
Ведучий: А квіти?
Ведуча: Розставила.
Ведучий: Серветки?
Ведуча: Склала дуже гарно. Поглянь.
Ведучий: А з меню як справи?
Ведуча: Меню у нас святкове. Наша кав’ярня запропонує відвідувачам осінньо—романтичний музично—поетичний рецепт фірмового торту, який подаватимемо з філіжанкою ароматної кави.
Ведучий:Адже саме кава здебільшого асоціюється з хорошим настроєм і початком нового дня, який мусить бути барвистим і насиченим, мати безліч смаків.
Ведуча:Нехай же таким барвистим і насиченим стане для наших дорогих гостей їх професійне свято – День працівників освіти.
Ведучий:Кава об`єднує світ, з нею він ще смачніше.
Кава об`єднує світ. Так хороше з нею лише.
Ведуча:В золоті сонячних днів у романтичній кав`ярні
Виліплю я із снів вірші чудові, гарні.
Ведучий:Я напишу тобі сяйво душі моєї.
А залишу собі кави нові ідеї.
Ведуча:Книга лежить на столі – з кавою цікавіша.
Квітки пелюстки малі стали іще гарніші.
Кава об`єднує світ. Нас об`єднає кава.
Пісня «Свято вчителя»
Ведуча: Чомусь, тільки-но листя перетворюється на шурхотливе золото, хочеться починати плести теплі барвисті шарфики. І писати дитячі віршики. Кутатися в затишний плед, і обов’язково ставити гаряче горня із духмяною кавою на підставку з ялівцю, щоби запах ішов по всій хаті. Так само обов’язково обплітати пальцями те горня і вслухатися, як м’яке тепло розходиться по тілу.
Ведучий: Так, кава – це символ почуття і настрою, сумнівів і рішень, далекої дороги й затишного дому, чужих міст…
Ведуча: …а головне – близьких людей. Вона збирає всіх у дружньому колі і об’єднує серця.
Ведучий: На аромоксамит нашої зустрічі прийняли запрошення не лише винуватці сьогоднішнього свята, а і їх талановиті учні, які вітатимуть своїх вчителів зі сцени нашої кав’ярні.
Ведуча: А ще, здається, ніби сама осінь сьогодні хоче їх привітати. Подивись, сонце стало лагідним і бажаним, небо – синім і глибоким. Усі фарби насичені і теплі.
Ведучий:Поле - мов сцена. Завіса - ліс!
І диригент от-от змахне рукою.
В актриси осені сьогодні бенефіс.
Вона чарує світ своєю грою.
Вже чути увертюри перші звуки...
Завіси крила піднялися ввись...
Ведуча: Осінній промінь світла в залі згас.
Актрисо Осінь, ми вітаєм Вас!
Гра на фортепіано. В.Мороз
Номер художньої самодіяльності
Ведучий: А тобі не здається, що аромат кави, який наповнює нашу кав’ярню, був би доречним у атмосфері романтики і затишку.
Ведуча: Свічі…Ось чого нам не вистачає!
Ведучий: Адже, запалюючи свічку, ми відчуваємо чарівність того, що давно минуло.
Ведуча: Ми запалюємо свічки, щоб побути наодинці зі своїми думкам.
Ведучий: Ми запалюємо свічі, щоб згадати тих, кого з нами немає.
Ведуча: І, нарешті, ми запалюємо свічі, щоб створити атмосферу свята. А сьогодні саме така нагода.
Сценка «Свічки»
Автор: Чотири свічки спокійно горіли і потихеньку танули... Було так тихо, що їх розмову чула навіть маленька дитина, яка знаходилась з ними в одній кімнаті.
"Я - СПОКІЙ. Нажаль, люди не вміють мене берегти... Думаю, мені не залишається нічого іншого як згаснути!.." І вогник цієї свічки згас.
"Я - ВІРА. Нажаль, я нікому не потрібна. Люди не хочуть нічого слухати про мене, тому нема сенсу мені горіти далі..." Ледве сказала таке - подув легкий вітерець і загасив свічку.
"Я - ЛЮБОВ... У мене немає більше сил горіти далі... Люди не цінують мене і не розуміють. Трапляється навіть, що вони ненавидять тих, хто любить їх найбільше - своїх близьких..." Довго не чекала і ця свічка - згасла.
Дитина: Що ви робите?!... Ви ПОВИННІ горіти!!! Я боюся темряви!.. (Заплакала)
Виходить четверта свічка: "Не бійся і не плач! ПОКИ Я ГОРЮ, ЗАВЖДИ МОЖНА ЗАПАЛИТИ ІНШІ ТРИ СВІЧКИ... Я - НАДІЯ!!!"
Ведуча: І ми запалимо сьогодні свічі спокою, віри, любові і надії для наших гостей.
Ведучий: Кажуть, що з першим криком дитини загоряється божественний вогонь в його душі. І сила цього вогню визначає потім все його життя.
Ведуча: Проходить 6-7 років і цей вогонь переходить до рук перших вчителів, які підтримують його протягом чотирьох років.
Ведучий: Хай саме для них зараз загориться вогник першої нашої свічки, який принесе спокій і затишок у їх душі і родини.
Вірш «Молитва». Катя Хриченкова
Ведуча: Коли ти закоханий у свою роботу, то ніколи не знаєш, де закінчується твоє сьогодні. Не знаєш, що таке паркан, бо для тебе кожен паркан – то рейки, які ведуть удалечінь.
Ведучий: Рейки…Вокзал… Кава у привокзальному кафе…
Ведуча: Кава, яку в поспіху допиваєш, біжиш, метушишся. Бо попереду нове місто, нові люди, новий запах...
Ведучий: …і купа нових ідей і нагальних справ.
Ведуча: А тобі не здається, що все це нагадує шкільний колектив? Загальна метушня, закличний дзвінок, чіткий розклад…
Ведучий: І кожен вірить, що на пероні чекають ті, кому ти дуже потрібен.
Ведуча: Тож запалімо свічу віри для наших гостей вчителів-предметників. І нехай їх ніколи не залишає віра в краще майбутнє і віра в те, що ви комусь потрібні.
Запалюють свічу. Художній номер
Ведучий: Для хорошого ранкового настрою достатньо зробити вибір на користь яскравості. І коли на тарілці лежать дві підрум’янені скибки чорного хліба та зелені китички щойно відвареної і злегка підсмаженої капусти броколі,
а ваніль і кориця додають грайливої нотки чорній каві, ти вмикаєш саме ту музику, яка згодом дозволить пережити тісняву громадського транспорту і помітити крізь запітніле вікно блакитний клаптик неба між сірими полотнами хмар.
Ведуча: Музика – це ще і важливе наповнення кожної кав’ярні. Дуже хочеться, аби музика лягала в настрій, розчинялася в атмосфері й підкреслювала красу затишного закладу.
Ведучий: Музика спонукає випити кави, а смачна кава надихає писати музику.
Ведуча: А педагогічний колектив – це оркестр. Кожен веде свою партію, а в цілому отримуємо єдину гармонійну мелодію, щоб ця гармонія не порушилася учителю потрібен успіх. Успіх учителя – це поняття не лише професійне, а в першу чергу – людське.
Ведучий:А хто повинен створити ситуацію успіху учителю?
Ведуча: Усі, хто його оточує, з ким йому доводиться мати справу. Це і колеги, і батьки, і діти…
Ведучий: …а головне – директор-диригент.
Ведуча:Тож поділіться, пане маестро, Ігорю Івановичу, секретами успіху педагогічного колективу Великоолександрівської школи.
Виступ директора. Вручення грамот
Ведучий: Оскільки Ви вже поруч з нами, то просимо Вас запалити у нашій кав’ярні свічу Любові. Адже без любові до професії, до дітей, без Вашої віри в свою справу, свій колектив, школа не мала б таких результатів і досягнень, які є у нас на сьогоднішній день.
Директор запалює свічу
Ведуча: Кава така ж небуденна як поезія, а поезія таємнича й манлива як аромат кави, смак кави, усмішка одне одному у затишній кав’ярні… Смакуйте поезію до кави!
Діалог "Про осінь у відчуттях"
Юнак: "Дивись - з дерев вже листя опада
і краплі котяться по захололих вікнах
І час тече, немов в струмку вода...
Він завжди швидший; хоч біжиш - не втечеш...
Поглянь, як розмокає акварель,
натягуючи дійсність, мов на тросах
Куди ж подівся барв міцний коктейль?"
Вона всміхається:
Дівчина:"Ти просто
бачиш
осінь...
Прислухайся - не чути вже птахів
Деталей світанкового оркестру
Стих подих почуттів і відчуттів,
чекаючи, допоки крига скресне.
Послухай, як опівночі вітри
співають в стінах хором стоголосим
І звук немовби втратив кольори..."
А він сказав
Юнак:"Ти просто
чуєш
осінь..."
І все кружляло, мовби попри них
Бурхливо, але їх не зачіпало
І все було спокійно, як завжди
Та тільки барви сірим тоном стали
і згусли. І застигли мов навік.
Дівчина:Чи на три місяці... А менше ми й не просим...
Лиш тихий журавлів прощальний крик
Нам ще раз скаже:"Це
всього лиш
осінь".
Вітання від 9 класу
Ведучий: А ти знаєш, що сьогоднішня зустріч у нашій кав’ярні співпала зі ще одним святом – Міжнародним Днем усмішки.
Ведуча: Отже, ми не даремно запросили виступити на сцені нашої кав’ярні наступних гостей.
Ведучий: Вони точно подарують усім присутнім безліч яскравих усмішок.
Гумористична сценка «Смертельний номер»
Ведуча: Флойд Максвелл сказав: кава - творча запальничка.
Ведучий: А я то думаю, чому наші гості так сьогодні налягають на каву.
Ведуча: Впевнена, це тому, що кава наша смачна, а творчі вони в нас від природи.
Ведучий: Українські вчителі взагалі народ неординарний, креативний і непередбачуваний.
Ведуча: Що і відрізняє українського вчителя від вчителів інших країн.
На сцену виходять учні. Читають вірші.
На слайдах – зображення вчителів різних країн
Від Корсики до Нової Землі,
Від Флориди і аж до Сахаліну -
В усіх куточках світу вчителі
Повагу й шану здобули незмінну.
В Іспанії, де пристрасний народ
Кориду полюбляє до нестями,
Іспанський вчитель, наче Дон Кіхот,
Воює з дітьми, наче з вітряками.
В Америці без кольтів на урок
З'являтися учителю негоже,
Та перш ніж натискати на курок,
Він часом учнів опитати може.
У Африці оцінювання знань
Проходить за якимось дивним планом:
Не вивчив - то отримаєш банан,
А якщо вивчив - навіть два банани.
Японські учні в білих кімоно
Засвоюють, як двічі два - чотири,
Що як учитися вам не дано,
То краще вже зробити харакірі.
Є на Кавказі правило старе:
Щоб кожен Гіві твердо знав програму.
Грузинський педагог кинджал бере
І в школу виклика грузинську маму.
Є ще для вчителів важлива річ:
Щоб якнайбільше знань вони давали,
їм радісно співають день і ніч
Грузинські голосисті генацвале.
Для всіх індусів слово «педагог»
Звучить, як «гуру», коротко й красиво:
Терплячим має бути він, як йог,
І восьмируким, як великий Шива.
Індійський вчитель в школі - бог і цар,
Тому йому і шана, як цареві ж...
Він на уроках школярам «Буквар»
Читає з «Камасутрою» впереміш.
.
В Бразилії ніхто з нас не бував,
Тому й знання про неї в нас убогі:
Є там у джунглях безліч диких мавп,
А в школах - безліч диких педагогів.
Танцюють самбу там - не гопака -
І від народження усі там футболісти,
Єдине, що учителів ляка,
Аби на кактус зопалу не сісти.
В Італії учительські ряди
Міцнішатимуть здавна і понині -
Тамтешні діти гратимуть завжди
На нервах, як на скрипці Паганіні.
Як вчитель там Везувієм ревів -
Ні віршем не опишеш, ні у прозі...
І гроші на ремонт з усіх батьків
Щомісячно стягають мафіозі.
Китайський педагог до скрути звик,
І тим своє засвідчує величчя...
Там в кожнім класі - двісті чоловік,
І всі, звичайно, на одне обличчя.
Тим, хто куштує паличками рис,
Дешеві черевики не в новинку,
То ж головний їх вчительський девіз:
Один за всіх, а всі давно на ринку.
Що ж, світовий педагогічний склад
Здобув повагу й шану неодмінну,
Та все ж негоже ставити їх в ряд
З учителями неньки України.
У них до всього ставлення своє
И любов до них ми особливу маєм,
То ж залишайтесь тими, хто ви є.
Учителів усіх країн - вітаєм!
Відео від 11 класу
Ведуча: Скоро наша кав’ярня закриє свої двері для наших відвідувачів.
Ведучий: Але свято для них на цьому не завершиться, бо, сподіваюсь, вони понесуть із собою святковий настрій, якого вистачить ще не на один день.
Ведуча: Як добре, що офіційно День Учителя припадає на неділю – вихідний.
Ведучий: Впевнений, що аромат нашої сьогоднішньої кави просочиться і у святковий недільний ранок кожного нашого гостя.
Ведуча: І нехай кожен їх ранок буде саме таким.
Інсценізація «Ранок з кавою»
______________Осінь прекрасна хоча б тому, що її світанки наступають трохи пізніше, і з’являється більше шансів встигнути після сну на небесну трансляцію. А ще восени особливо смачно виходить шоколадно-горіхове лате. ______________Уранці, коли теплі ковдроподушкові обійми такі спокусливі, неможливо себе витягнути з ліжка. Ніяка сила барона Мюнхгаузена тут не допоможе — неодноразово перевірено і доведено сотнями статистичних бюро по всьому світові.
_____________Виманити розніжене тіло можна хіба думкою про те, що робиться на небі за вікном і що може вийти, якщо ось просто зараз піти й почаклувати трохи на кухні.
______________І ти підіймаєшся, треш сонні очі, розправляєш складки на смішній картатій піжамі й волочиш ноги в бік усіх тих красиво розкладених баночок-скляночок. Кава — твоя улюблена, м’яка, без усіляких кислинок і гірчинок. Турка — теж улюблена, глиняна й пузата. Загріти молоко й збити його до пінки …
___________ І пінка виходить така пухка й схожа на хмаринку. І на твою ковдру, але про це зараз краще не думати.
____________У велике прозоре горня насипаєш подрібнених горішків — зовсім трішки. І кладеш один шоколадний квадратик — на щастя. Тоді наливаєш каву, м’яку, без усіляких кислинок і гірчинок, твою улюблену. Розсипаєш по молочній пінці піщинки кориці. І вранішньо-осіннє кавове щастя готове.
_____________Накидаєш на плечі плед, рукою поправляєш волосся, пальцями розплутуючи кумедні кучері на тім’ячку. Береш горня й виходиш надвір — там повітря таке терпке, а тумани густі й кучеряві.
__________________Кіт треться до ніг, а сусід — той, що рання пташка і навіть улітку спостерігає за світанковими трансляціями, — підморгує і бажає тобі доброго ранку.
__________________Ти вдома. І це, напевне, найкраще місце на землі. А ще зараз осінь, і так добре, що її світанки настають трохи пізніше.
Ведуча: Осінь…Ця пора завжди зачаровує серце людини незбагненністю кольорів і відтінків, а ще дивовижною неповторністю краси природи. Кожен день не схожий на попередній. Він дивує, дарує нові кольори і форми, тривожить сумними звуками і подіями, бо кожного дня відбуваються зміни.
Ведучий: І живе в душах людей надія. Адже надія - це віра, яка простягаю руку навіть у темряві.
Ведуча: Тож запалимо разом свічу надії і нехай її світло стане світлом щастя і радості.
Ведучий: Без багатьох речей можна жити, лише без радості – ніяк.
Ведуча: Радість творчості…
Ведучий: Радість порозуміння…
Ведуча: …у першу чергу із самим собою.
Ведучий: Радість здолання сумнівів і прийняття рішень.
Ведуча: Радість споглядання, надії і перетворення.
Ведучий: І звісно – радість свободи і єднання.
Ведуча: А також спокою.
Ведуча: І радість доброї розмови за чашкою кави…
Разом: Смачної Вам кави!
Ведуча: У свята та в будні!
Запалюють свічу
Ведуча: В наших душах человечьих
Есть один простой секрет:
В нас живут и гаснут свечи,
Излучая тонкий свет.
Ведучий: Три свечи: свеча Надежды,
Свечи Веры и Любви.
Три огня святых и грешных
Освещают изнутри.
Ведуча: Жизнь под этим синим небом
Нужно пламенно прожить,
Кем бы ты на свете не был,
Не гаси Огонь Души!
Ведучий: Горять на ваших столах свічі спокою, віри, любові і надії. Хай же не згаснуть вони і у ваших душах. Адже тільки від Вас залежить наскільки яскравим буде їх вогонь. |
| Категорія: Мої статті | Додав: Valya_L (25.09.2015)
|
| Переглядів: 1730
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
