Четвер, 28.03.2024, 11:11
Вітаю Вас Гість | RSS

Великоолександрівський ліцей

Категорії розділу
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 148
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Під дахом рідного дому
«Під дахом рідного дому»
Ведучий: Рідний дім…У ці слова кожна людина вкладає свій зміст. Хтось уявляє собі маленьку сільську хатинку, а хтось велику квартиру у місті. Та для всіх нас це місце, де тебе завжди люблять, чекають, зрозуміють і пробачать.
Ведуча: Дорогі друзі! Ми не випадково назвали нашу зустріч саме такими словами!
Разом: «Під дахом рідного дому»
Ведучий: Враховуючи те, скільки часу ми проводимо в цих стінах,…
Ведуча:… те, як багато подій нашого життя проходить саме тут…
Ведучий: … школа сміливо може претендувати на звання рідного дому для кожного з нас.
Ведуча: І сьогодні ці стіни наповняться теплими, приємними спогадами.
Ведуча: Отож, вітаємо вас у нашому домі…
Ведучий:…У нашому рідному домі!
Художній номер
Гра на фортепіано. Ельвіра Огіря
Ведуча: А ви знаєте, що дружини американських пілігримів, долаючи кілька сотень кілометрів в критих фургонах, аби згодом збудувати й обжити свій дім десь на широких преріях, везли із собою хоча б кілька речей, які б додали їхній новій оселі домашнього затишку?
Ведучий: Наприклад, клаптикові ковдри, порцелянові статуетки, картаті скатертини; книжки, за якими мами вчилися грамоти, коли ще самі були дітьми.
Ведуча: Їхні чоловіки виплітали для них крісла-гойдалки і вирізьблювали дерев’яні полички.
Ведучий: І в нашому спільному домі є маленькі секретики, які роблять його по-справжньому затишним, по-справжньому рідним.
Ведуча: Це може бути що завгодно, якась незначна дрібничка. Але головне її завдання – пробуджувати лагідні і радісні спогади.
Ведучий: Це і кований підсвічник, і улюблена книга на поличці…
Ведучий: …і м’який плед на дивані…
Ведуча: …чи, навіть, магніти на холодильнику.
Ведучий: І, звичайно ж, родинні фото в старому фотоальбомі.
Ведуча: Фотографії переносять нас у далеке минуле, бережуть пам’ять, не дають нам забути дорогі обличчя.
Ведучий: Не так давно фото у вишитих рушниках були неабиякою прикрасою оселі. Весільні світлини господарів хати, їх дітей, онуків – і здавалося, що одночасно зібралися під одним дахом три-чотири покоління.
Ведуча: Ой, скільки вже отих минуло літ,
І зим , і весен, що позад зостались.
Лиш спогади у осінь позлітались,
З років, далеких, принесли привіт. .
Ведучий: Життя сплелось у зоряний вінок
З миттєвостей, зупинених навіки.
Колись вони були – бурхливі ріки,
Тепер світлини жовтих сторінок.
На екрані - обкладинка фотоальбому
Художній номер
Ведуча: Отож, ми відкриваємо першу сторінку нашого фотоальбому - історична.
Ведучий: Історія Великоолександрівської школи починається з кінця 10-х років ХХ століття, коли в дерев’яній оселі в центрі села почала діяти початкова школа.
Ведуча: Першою вчителькою в ній стала випускниця Києво-Лук’янівської жіночої гімназії Шевченко Ніна Федорівна.
Ведучий: У середині 30-х років початкова школа була реорганізована в семирічку і її директором став Кущ Панас Григорович.
Ведуча: У роки війни приміщення школи було спалено і в повоєнні роки заняття проходили в кількох сільських будинках.
Ведучий: Ох і весело ж було тоді вчитись! Займалися діти у звичайних сільських хатах. Замість дошки писали на дверях, а одного разу з сіней зайшла корова і злизала все написане.
Ведуча: На той час школу очолювала Марія Іванівна Чемерис і працювали в ній переважно жінки. Та після демобілізації з армії до школи повертаються чоловіки…
Ведучий: …А 1947 році Великоолександрівська семирічка випустила перших повоєнних 15 випускників.
Ведуча: Йшли роки! На зміну колишнім учням прийшли їх діти, змінювались педагогічні працівники… А в 1971 році було відкрито нове просторе світле приміщення школи.
Ведучий: Нашої школи!
Ведуча: Нашої рідної школи!
Пісня «Вчителька» у виконанні ансамблю «Лілеї»
Ведучий: Минуло з того часу 45 років. Багато чого змінилося в житті. Можливо, сьогодні наша школа стала не такою просторою, трохи затісною для майже п’яти сотень хлопчаків та дівчаток.
Ведуча: Зате вже понад 20 років вона ділить дах з другом і партнером -Великоолександрівською школою мистецтв та ремесел. І в атмосфері співдружби, взаєморозуміння народжується творчість та натхнення.
Ведучий: Відкриваємо наступну сторінку альбому – партнерську.
Виступ квартету бандуристок «Світанок»,
композиція «Карпатські візерунки»
Ведуча: Добре і спокійно живеться в домі, коли поруч гарні сусіди. Адже гарний сусід може стати хорошим другом.
Ведучий: А іноді взагалі може змінити ваше життя.
Ведуча: Школа мистецтв та ремесел поєднує у собі найкращі традиції, досвід у вихованні, мудрість у набутті технічної майстерності.
Ведучий:Викладачі школи - ентузіасти і гарячі прихильники дитячої творчості, діляться своїм досвідом і талантом з учнями нашої школи
Ведуча: Саме музиканти, художники та хореографи доповнюють наш фотоальбом яскраві сторінками.
Хореографічна композиція
Учень 1: Першого ж дня нашого приходу до школи ми з’ясували, де саме в школі знаходяться три ключових пункти…
Учень 2:…туалет, їдальня, вчительська.
Учень 1: Зупинимося детальніше на цих термінах.
Учень 2: Учительська – це мозковий центр школи, паркінг учителів під час перерв.
Учень 1: Туалет – місце безпечного психологічного розвантаження учнів.
Учень 2: Їдальня – місце, куди можна потрапити на уроці, вийшовши на хвилинку в туалет.
Учень 1: А що ж таке клас, урок, перерва, учитель, нарешті?
Учень 2: І це ми дуже швидко з’ясували!
Учень 1: Клас – стійбище однокласників, весела і дружня сімейка.
Учень 2: Урок – проміжок часу між перервами.
Учень 1: Перерва – час для виконання домашнього завдання.
Учень 2: Учитель – людина, яка завжди знає, яке сьогодні число і котра година.
Учень 1: В школі ми навчились читати, писати і рахувати.
Учень 2: Віднімати свої недоліки, додавати до них купу переваг, розділяти радощі і невдачі з однокласниками.
Разом: І кожен день множити і множити наші знання. (Виходять під музику)
Пісня «Здраствуй, школо наша»
Ведучий: 1 вересня — це особисте 12 квітня для кожного першокласника, старт в космічний простір знань. Вони поринають у вир шкільного життя, очікуючи дива, дивляться на все широко відкритими очима. Переходячи з класу в клас, дітвора накопичує знання, вчиться добру, терпінню та взаєморозумінню.
Ведуча: А коли виростають, то перестають вірити у казки, та кожен з них, впевнена, чекає на казкове диво. І тоді так хочеться повернутися у дивну і казкову історію шкільного дитинства.
Ведучий: Саме у дитинстві у кожної дитини була своя няня-вихователька, найкраща у світі няня!
Одинадцятикласник: Яка няня?! Не було у нас ніякої няні!
Ведучий: У вас не було няні? Ні? Дуже, дуже дивно! Вона ж така знаменита! Боже мій, вони не знають Мері Поппінс!
Ведуча: Можливо, ми зможемо умовити її знову повернутися до нас.
Ведучий: Було б добре, але для цього потрібно привернути її увагу!
Ведуча: Я впевнена, що вона все чує і бачить, то ж нехай подивиться як все змінюється з роками і як у нашому домі зараз потрібна її допомога.
Ведучий: Спробуємо! Наступна сторінка – шкільне сьогодення!
Демонстрація відеосюжету «Молодша школа і 11 клас»
Звучить музика з кінофільму «Мері Поппінс», танець
Меррі Поппінс: Хелоу! Добрий день! Ви мене викликали? Ух, який норовливий вітерець попався! Зайвих десять хвилин проносив мене у повітрі, а все тому, що побачив горобчика і погнався за ним, шибеник!
Пам’ятаю, пам’ятаю, як спостерігала з хмаринки, коли в 1971 році учні нової Великоолександрівської школи милими дітлахами йшли різними доріжками на свій перший урок! Якими ж вони були маленькими! Тепер вони приводять до цієї школи своїх онуків, а багато випускників повернулись сюди вже в ролі учителів. Як приємно, бачити знайомі обличчя на світлинах вашого фотоальбому.
Ведучий: То, може, ви залишитесь з нами? Ваша допомога зараз дуже б нам знадобилась!
Мері Поппінс: Залишуся, поки вітер не зміниться. А щодо допомоги – то вона вам не потрібна. Ви і без мене прекрасно справляєтесь! Бо у вашому домі є все необхідне і, навіть, чудове почуття гумору!
Ведуча: Чого,чого, а почуття гумору нам не позичати! І ми пропонуємо вам у цьому ще раз переконатись!
Ведучий: Ось якими бачать учителів наші випускники!
Відео «Учителі»
Екскурсовод: Дорогі марсіани, жителі яскравої Венери і далекого Юпітера, а також усі присутні гості! Міжпланетна фірма «Турист» продовжує свою екскурсію планетою Земля. Ми знаходимось в тихому і затишному куточку – Великоолександрівській школі. В чому ж його цінність? Справа в тому, що уже багато років тому на планеті повимирали майже всі дерева, а тут все ще збереглися і ялинки, і берізки, і навіть унікальний клен, який унікальний не лише тим, що за сезон сім разів змінює своє забарвлення, а й посаджений полоненими французами у далекому 1813 році.
Вчені не можуть розгадати цієї таємниці, але повітря тут чисте і цілюще.
Жителі Великої Олександрівки, як і багато інших жителів планети, працюють в різних куточках нашої Галактики. Але всі вони віддають перевагу навчанню їх дітей в місцевій школі, щоб вони дихали цим чудовим чистим повітрям. Тут вони завжди почуваються як вдома, чи, може, навіть краще ніж вдома.
Пропоную вам телепортуватись і поспостерігати як проходить урок у цій сучасній високотехнологічній школі. До вашої уваги наступна сторінка альбому – «Школа майбутнього»
Сценка «Школа майбутнього»
Учитель: Добрий день діти! Вітаю вас з Днем знань! Ось і настав 60/61 навчальний рік. У цьому році ми…
Учень 1: Чекаємо польоту Гагаріна в космос (клас сміється)
Учитель: Дуже смішно, Коваленко! Хоча твої знання історії мене радують. А я вже думала, ти з історії оцінку можеш заробити, тільки коли щось принесеш до шкільного історичного музею. До речі, і де ти цей Айфон 7 відкопав? Ні на одній барахолці вже його не знайдеш.
Учень 1: Та у бабусі в селі на горищі…
Учитель: Ну, не будемо вдаватись в подробиці. Головне, що всі живі-здорові після літніх канікул і разом починаємо 60/61 навчальний рік. Для Коваленка уточнюю – 2060/2061. Ну хто де відпочивав влітку?
Учень 2: Ми з батьками в пансіонат на Кассіопеї літали!
Учень 3: А я до бабусі на Андромеду.
Учитель: Зрозуміло. Молодці! Потім прочитаю ваші твори «Як я провів літо». Тільки обов’язково щоб в прикріпленому файлі була карта сонячної системи з відміткою. Аби я потім не шукала. Так, Павленко, ти квіти, що забирала на літо, принесла?
Учениця: Так, Лара Варкрафтівна!
Учитель: Добре. Перекачуй по блютусу назад в корзину. Так, а тепер здаємо гроші на штори…
Учень 1: Лара Варкрафтівна, ну скільки можна? Вже штор півстоліття як нема!
Учень 2: Давно вже світодіодні жалюзі!
Учитель: Так, тихо! Я ж вам вже пояснювала. Це традиція. Всі школи збирають «на штори». І передайте батькам, що на наступному тижні батьківські збори. Чекаю від вас їх логіни в скайпі. Ну, здається, все сказала. Тепер давайте проведемо урок математики. Приготувались до прийому знань. Загружаю інформацію (Діти охоплюють голову руками) Питання є? Перевіряю засвоєне (Діти показують долоні). Всім 100 балів!
Якщо більше питань немає, то всі вільні. Можете іти на перерву, тільки коридорами на квадрациклах швидко не літати. Чув, Коваленко!
Під музику виходять ведучі
Ведуча: Незважаючи на те, в який час ми живемо…
Ведучий: Не дивлячись, на події, що відбуваються навколо нас…
Ведучий: Всі ми хочемо, щоб наш дім…
Ведуча: …Наш рідний дім!..
Ведучий:… виглядав привабливо і затишно, щоб тут завжди було тепло і гарно,
Ведуча: … наповнився добрим світлом, красою і чарівністю.
Ведучий: А для цього варто просто полюбити свою оселю.
Ведуча: І сприймати її як ваш власний райський острів.
Ведучий: Наповніть свій острів своєю особливою енергетикою, настроєм і улюбленими речами.
Ведуча: Та не менш важливо – закласти міцний і надійний фундамент.
Ведучий: Наш спільний дім побудований на простих істинах.
Учень 1: Найкращий день – сьогодні.
Учень 2: Найлегша річ – помилитися.
Учень 3: Найбільша перешкода – страх.
Учень 4: Найбільша помилка – здатися.
Учень 5: Те, що робить нас щасливими – бути корисним для інших.
Учень 1: Найгірший недолік – поганий настрій.
Учень 2: Найбільш руйнівне почуття – злість.
Учень 3: Найгарніший подарунок – пробачення.
Учень 4: Найефективніший захист – посмішка.
Учень 5: Найкращі ліки – оптимізм.
Учень 1: Найбільше задоволення – виконаний обов’язок.
Учень 2: Найпотрібніші люди – батьки.
Учень 3: Найпрекрасніша серед усіх речей – любов.
Учень 4: Наймогутніша у світі сила – віра.
Учень 5: Найнеобхідніша річ – родинне вогнище.
Ведуча: Пам’ятайте про це і нехай усі фото у вашому фотоальбомі будуть щасливими.
Звучить пісня «Все буде добре» («Океан Ельзи»)
Категорія: Мої статті | Додав: Valya_L (30.05.2017)
Переглядів: 460 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входу
Пошук
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2024