Середа, 17.10.2018, 08:26
Вітаю Вас Гість | RSS

Великоолександрівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Категорії розділу
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 100
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

“ Поріс чорнобилем Чорнобиль - бідою нашою поріс ”
Сценарій Мітингу-реквієму
до 31-ої річниці Чорнобильської трагедії
“ Поріс чорнобилем Чорнобиль - бідою нашою поріс ”
Ведуча: Чорних дат у людства є немало.
Кожна з них — це міна під прогрес.
Найстрашніше, що усіх спіткало, —
Вибух на Чорнобильській АЕС.
Двадцять шосте квітня — День скорботи.
Зранку скромних квітів я знайду
І на знак журливої турботи
До могил засмучених піду.
Ведуча кладе квіти до пам’ятника. Учні під музику ставлять лампадки
Диретктор школи: Мітинг пам’яті до 31-ї річниці Чорнобильської трагедії оголошую відкритим
Звучить Гімн України
Виступ директора школи
Звучить вокаліз «Плач»
Ведуча. Впаде на землю зірка — Чорнобиль,
Гіркими стануть річки й озера,
Замість лісів залишиться лиш пил,
Лиш пустка, чорнота, химера.
Тому мій біль — Чорнобиль, бо тоді
Все людство апокаліпсис терпіло,
Та треба, і не тільки іноді,
Щоб горе світу, як своє боліло.
Чути звук серцебиття, що поступово перетворюється на звук радіаційної тривоги. Виходить 1-й учень. У нього, як і в наступних учасників, на шиї пов’язано жовту хустку.
1-й учень. Я — Зона. Чорнобильська зона. Скалічена, спотворена, непридатна до життя місцевість. 31рік тому я була щедрою врожайною землею, обраною нашими пращурами із часів Київської Русі.
Трагедія сталася 26 квітня 1986 року. Вона ввійде в історію, в усі хроніки людства як невигойна рана на тілі України. Надто дорого заплатили й ще заплатимо за Чорнобиль. За кілька днів людство зробило крок з епохи доатомної в епоху незвідану.
2-й учень. Я — біль, Чорний біль. Я народився з вибухом реактора в ніч з 25 на 26 квітня.
Україна. Болю! Тобі вже понад 30 років. Чи не притупився ти?
2-й учень. Звичайний біль проходить, а я — особливий, чорнобильський, на все життя.
Україна. Ти приніс людям горе, страждання. Втратили життя землі й ріки, спустіли донедавна мальовничі села, поселилася скорбота в «мертвому місті» Прип’яті, радість покинула людей. Хто буде відповідати за кожне страждання дитини, за кожну сльозу матері, за кожну людську душу? Хто в цьому винен?
2-й учень. Ви, люди! Ваші байдужість, легковажність, бездумність, безвідповідальність, некомпетентність — ось хто винен! Чорнобиль — важкий, болісний урок, і забути його неможливо.
3-й учень. Я — Станція. Чорнобильська атомна. В мене гірка, як полин, слава. Але ж все починалося чудово у 1977 році. Саме до 60-річчя Великої жовтневої революції було увімкнено мій перший енергоблок, а в 1981 — уже третій. Із запуском четвертого моя потужність складала 4 мільйони кіловат, в березні 1986-го я зустріла велику комісію Міністерства енергетики, яка працювала над початком роботи п’ятого енергоблоку. Але не так сталося, як гадалося.
4-й учень (звертається до 2-го учня). Чи мав ти колись друга, а той, твій друг, зрадив тебе? А чи мав ти колись сім’ю, яка б зреклась тебе? А може, мав ти запеклого ворога, що згодом став для тебе найдорожчою людиною? Якщо ти відповіси «так», то зрозумієш, про що я говорю. Якщо твоя відповідь «ні», то вислухай мене, бо це моя сповідь, моє каяття, моя покута. Я — Атом! Я — вбивця. Я став би на коліна перед своїми жертвами. Та не можу. Я колисав би тих скалічених мною діточок на своїх руках, та не вмію жаліти.
Ніхто не знає, скількох я вбив. Цього не знаю навіть я сам.
Я — атом, колись я був мирним,
Мене розщепили колись,
А зараз я з болем настирним,
Розщеплюю душі наскрізь.
Розкрилася скринька Пандори,
І вискочили промінці.
Цього не хотів я робити,
Однак, це не власно мені.
І той саркофаг над четвертим,
Сховати не в змозі мене,
Повірити важко в безсмертя,
Але ж я існую, я є!
До нього підходить 5-й учень.
5-й учень. Я — Радіація. Сама по собі — я безпечна. Адже кожна людина трішечки радіоактивна. Я можу бути спокійною протягом тисячоліть. Небезпечною ж буваю, коли людина штучно втручається в моє існування. І ось тоді мене не зупинити, бо я стаю нечутною, невидимою, недосяжною. Я не визнаю державних кордонів, мені байдуже, хто стане на моєму шляху.
Наперед виходить 6-й учень.
6-й учень. Я — працівник Чорнобильської АЕС. Я був свідком того, як усе починалося. Ми бачили плоди своєї праці, і нас це ще більш надихало. Ми не могли навіть замислитися над тим, що ми побудували небезпеку для людства.
Лише деякі вчені розуміли небезпеку АЕС, пов’язану з дефіцитом кваліфікованих кадрів, зниженням якості матеріалів та обладнання. Але вони не могли запевнити наше керівництво в цьому — йому потрібна була ця енергія. А на те, що стоїть за її здобуванням, вони не зважали.
Ведучий. Наша країна вперше відчула на собі таку грізну силу, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю.
1-й учень. Немає, мабуть, в Україні місця, де не було б тих, хто ліквідував наслідки аварії, хтось — рятував життя і здоров’я потерпілих, інші допомагали матеріально й морально.
2-й учень. Проходять роки після аварії на Чорнобильській АЕС. Минуло тридцять і один рік. А біль не вщухає, тривога не полишає людей, пов’язаних скорботним часом ядерного апокаліпсиса.
6-й учень. Наш земний уклін, довічна вдячність усім, хто, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, заради нас брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Україна. Священна пам’ять тим, хто поклав своє життя, захистивши нас від радіаційної загрози. Згадаємо про них скорботною хвилиною мовчання!
Хвилина мовчання під звуки метронома.
Пісню «Мамо, не плач» виконує Бойчук Ю.
Звучить «Адажіо» Т. Альбіноні.
3-й учень. Першим важко. Ви ж були найперші.
Із вогню та в полум’я ступили.
Не до подвигів і не до звершень.
Ви ж собою людство заступили.
Ліквідатори — ратники Вітчизни,
Славні сурмачі своєї долі,
Випали вам дні — страшні і грізні —
З чорним сонцем в синьому роздолі.

5-й учень. Та серця, мов промені, не гасли,
Залишились іскрами на тверді
І палахкотіли, ніби гасла,
Станемо життям супроти смерті.
Тільки б жити — це бунтує спрага —
Та продовжить пісню родоводу.
А лишилась вірності присяга —
Батьківщині, Матері, Народу.
Україна. З’явившись під знаком біблійної зірки Полин, той «чорний Чорнобиль» став якщо й не розплатою, то найсерйознішою пересторогою нашому варварству, технократичній сваволі, яка грає із силами природи — нашої одвічної матері й заступниці.
Ця зірка Полин наче була послана з майбутнього як грізне попередження нам усім: опам’ятайтеся, задумайтеся, поки не запізно.
Звучить пісня у виконанні Сісоян К.
1-й учень. Чорнобиль. Тепер це слово знає увесь світ.
4-й учень. Чорнобиль — це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам’ять.
1-й учень. Це наш нестерпний біль.
Звучить пісня
2-й учень. Ти відомий сьогодні кожному —
Не ім’ям своїм, а бідою.
Тою вулицею порожньою
Понад прип’ятською водою.
6-й учень. Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе,
У якому ти жив сторіччі!
Запеклись перестиглі ягоди,
Наче кров, на твоїм обличчі.
Україна. 26 квітня почався відлік біди Чорнобильської катастрофи. Вона вразила весь світ, приголомшила людей страшним розмахом невідомої раніше біди, трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне наступне покоління.
Звучить мелодія «Привид опери» (композитор Е. Л. Вебер). Після цього знімають жовті хустинки і відтворюють під музику знаки «Обережно: радіація!» та «Будьте уважні!».
3-й читець. У далині зловісно пульсує Чорнобиль.
І серце крає гостра печаль.
Поникли ліси і поля навколо.
І сум напинає темну вуаль.
4-й читець. Ідемо по світу в незгасній тривозі,
Саркофаг уже котра вкриває зима,
Терни, яруги на нашій дорозі,
І шати повільно знімає пітьма.
3-й читець.Навіщо спіткала тяжка злая доля
Наш споконвіку великий народ?!
Піднімаймося вперто, невпинно і з болем
Ще крок вперед, за кроком — ще крок.
4-й читець. Проти «мирного» атома встанем до бою
За знедолені ниви, убиті гаї,
Візьмімось за руки, сестри й братове,
Щоб Вкраїна жила на Землі.
Ведуча. Символом захисту від атомного лиха стали паперові журавлики. Хай же злинуть у небо маленькі вісники добра і спокою. Хай несуть на своїх крилах розуміння, що щастя – це трава, в яку можна лягти, не боячись радіації, це тепла річка, в якій можна скупатися, це усміхнені дитячі обличчя.
Музика починає звучати гучніше.
Учні випускають білі кульки з журавликами у небо
Ведучий. Кажуть: час лікує, затягує рани. Неправда! Нічого він не лікує. Просто біль відходить глибоко в серце, приживається там, освоюється і нікуди від нього не втечеш.
Ведуча. Урятований світ — найкращий пам'ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Пам'ятаймо про них і робімо усе, щоб ніколи не падала на землю гірка зірка Полин...
Дзвін, що сповістив у 1986 році аварію століття, нехай і сьогодні тихо відгукнеться в наших серцях, будить їх, ніби дзвіночком, для життя і добра.
Лунає запис дзвонів, які поступово стихають, а присутні дзвенять маленькими дзвіночками
Директор школи. Мітинг-реквієм, присвячений 31-ій річниці Чорнобильської катастрофі, оголошується закритим!
Звучить Гімн України
Ведуча. Подай у душі доброго вогню -
Хай воскресає світ животворящий,
Хай до нащадків озоветься пращур,
Хай древній рід збере свою рідню.
Ведучий. Очисть від скверни воду нам і кров
Хай доля нас завчасно не займає...
Пошли нам, Боже, згоду і любов,
І той вогонь, що в світі нас тримає.
Категорія: Мої статті | Додав: Valya_L (29.05.2017)
Переглядів: 85 | Коментарі: 2 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входу
Пошук
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2018